Зниження температури повітря та збільшення кількості опадів із висотою зумовлюють і відмінності в наборі висотних поясів ландшафтів у цілому, їхніх ґрунтів і рослинності. Найбільшу площу займають середньогірні ландшафти: лісові - у нижніх і середніх частинах схилів, і лучні - у їхніх верхніх частинах, на висоті понад 1500 м.

Внаслідок значних перепадів висот у Карпатах спостерігається вертикальна зміна природних умов. За особливостями ґрунтово-рослинного покриву на передкарпатських схилах розрізняють п’ять висотних поясів:

1. низовинний та передгірний пояс мішаних хвойно-широколистих лісів і лук (до висоти 500 м), де на дерново-підзолистих ґрунтах ростуть мішані ліси з дуба, граба, ялиці, які чергуються з луками, часто розораними;
2. нижній гірсько-лісовий пояс (приблизно до 1100 м), який складається з букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів;
3. верхній гірсько-лісовий пояс (до 1 500 м), представлений смерековими та ялицево-смерековими лісами. В обох гірських лісових поясах переважають бурі гірсько-лісові ґрунти;
4. субальпійський пояс (1500 – 1800 м), де поширені криволісся та рідколісся з низькорослих сосни, вільхи, ялівцю, а також злаково-різнотравні луки;
5. альпійський пояс (вище 1800 м) з низьких чагарників і трав’яних лук.

   Низовинний пояс (100-200 м) охоплює Закарпатську низовину. Зараз ця територія майже повністю розорана. Зокрема, тут вирощують теплолюбні плодові культури та виноград. Ґрунти низовини є відносно бідними - дернові опідзолені й оглеєні. Бідність ґрунтів зумовлена складом гірських порід (западина заповнена морськими та річковими піщаними й галечниковими наносами) та близьким заляганням ґрунтових вод. Склад рослинності на збережених від розорювання ділянках дає підставу вважати, що в давнину тут переважали широколистяні ліси (із дуба скельного та граба звичайного), а луки є вторинними. У наш час неорані поля швидко заростають чагарниками й лучною рослинністю.

    

   Передгірний пояс (200-500 м) дубових лісів на буроземно-підзолистих ґрунтах поширений на обох схилах Карпат. У межах Закарпаття він включає невисокі горби згаслих вулканів і нижні частини схилів Вулканічного пасма, укриті лісами з дуба скельного, дикої черешні та інших теплолюбних дерев (у верхній частині поясу - із домішкою граба та бука).

    

   На Передкарпатській височині до мішаних лісів із дуба звичайного, граба й бука у верхній частині поясу домішується більш холодостійка ялиця.

   Низькогірний пояс букових лісів (400-1100 м) сформувався в умовах більшого атмосферного зволоження. Саме в Українських Карпатах збереглися найбільші у Європі площі букових пралісів, тому ці ліси підлягають охороні як безцінна природна спадщина всього людства. У цьому поясі до бука часто домішується клен-явір і тіньовитривала ялиця. З ефірної олії її хвої виготовляють ліки й парфуми.

    

   Середньогірний пояс хвойних, переважно смерекових лісів (у нижній частині - із домішкою ялиці та бука), інколи розглядають як гірський аналог тайги. Ці похмурі, темні ліси сформувалися в умовах холодного, дуже вологого клімату, на висотах від 1100 до 1500-1600 м. Залежно від освітлення та зволоження в трав'яному ярусі переважають або маленька кислиця з ніжними листочками, або чагарничок чорниця (ягідні рослини), або папороті й мохи. Деревина смереки дуже цінується як будівельний матеріал, тому смерекові ліси вже кілька століть насаджують і в межах інших висотних поясів. Проте це не завжди корисно. Одновидові насадження смереки частіше, ніж мішані ліси, хворіють і гинуть.

     

6. 

   Субальпійський пояс сформувався на висотах 1500-1800 м в умовах суворого клімату полонин (за температурних показників, близьких до зони лісотундри). У нижній частині поясу зустрічаються ялинові рідколісся дерева з покрученими стовбурами та гілками, спрямованими в один бік - за переважаючим напрямком вітру), чагарники-стелюхи, що мають багато стебел, які часто стеляться по землі (пристосування до сильних вітрів і сніжних зим): гірська сосна, ялівець сибірський, вічнозелений рододендрон, чагарнички - брусниця й чорниця; високі - барвисті субальпійські луки.

    

7.   

   Альпійський пояс є тільки на вершинах понад 1800 м. Альпійські луки є низькотравними (із ситника, біловуса, щучки), на кам'янистих місцях - мохово-лишайникові з домішкою рідкісних у цих широтах тундрових рослин, оскільки пояс є гірським аналогом зони тундри. Тут на кам'янистих урвищах льодовикових карів зустрічаються білотка альпійська (едельвейс) і родіола рожева.

     

8. 

   Загальні риси рослинного покриву

   Зміна клімату на схилах Українських Карпат зумовлює такі зміни природної рослинності на різних висотах.

   Інтервали висот, м	Висотні пояси рослинності
   100-200	Низовинні луки й лучні степи
   200-400	Передгірні дубові ліси
   400-1100	Низькогірні букові ліси
   1100-1500	Середньогірні ялинові ліси
   1500-2061	Субальпійські й альпійські луки

   Склад рослинності Карпат дуже багатий і різноманітний.

   У Карпатах ростуть понад 70 видів дерев і 110 видів чагарників. Серед них є чимало реліктових видів (кедрова сосна європейська, модрина польська, тис ягідний). Зокрема, модрина - це хвойне дерево, але на зиму вона скидає м'яку хвою. Модрина й кедрова сосна - релікти льодовикового періоду (як і багато рослин поясу альпійських луків - оленячий мох, дріада, родіола рожева, або «золотий корінь», тощо), а тис - релікт дольодовикового часу.

     

9. 

   Багатим також є тваринний світ Карпат. Причиною такого багатства є велике різноманіття природних умов.

   Тваринний світ має яскраво виражений лісовий характер і налічує половину всіх видів тварин України. Тут живуть 280 видів птахів, 74 види ссавців, 53 види риб, численні види земноводних, плазунів і комах. У Карпатах із ссавців водяться благородний олень, лось, білка, рись, дикий кіт, бурий ведмідь, вовк, лисиця, тхір лісовий. Птахи представлені глухарями, дятлами, кедрівками, беркутами, канюками. З риб відома струмкова форель. Серед земноводних ендеміками Українських Карпат є кумка гірська, карпатський і гірський тритони, плямиста саламандра.